Звичайні сімейні справи, або "Ти змінив""? "

Звичайні сімейні справи, або "Ти змінив""? "

На ці вихідні вирішив не ходити в гараж у своїх чоловічих справах. Вирішив зайнятися сімейним життям — "побути з сім'єю", як виражається моя благовірна. І навіть вирішив хорошенечко попорядкувати у будинку — недоробки свої доробити і хоч би половину списку справ виконати.


Списки справ дружина завжди складає мало не метрові — життя "не вистачить", щоб до кінця хоч би прочитати. Так що половина — це майже героїчна праця.

"Ну, що ж, ПХД — так ПХД", — спеціально з бадьорістю в голосі промовив я самому собі і подумки накидав свій план дій на ці два дні.

Ах, так!. Поясню для тих, хто не в курсі: ПХД — це скорочення(чи абревіатура) планово-господарського дня. У армії дізнався і, схоже, до кінця життя пам'ятатиму.

Щоб створити відчуття деякого свята для дружини, встав раніше(як на роботу), зробив зарядку, привів себе в порядок і такою увесь підбадьорений і доглянутий почав готувати сніданок на двох(діти гостюють у бабусі).


Дружина все бачить тихенько, але робить вигляд, що спить. Я теж підіграю — роблю вигляд, що намагаюся не будити її, цього разу дуже неголосно наспівую на кухні, роблячи бутерброди до чаю.

Прокинулася. Хе-хе!. І відразу ж за комп'ютер всілася. Ну та гаразд, нехай. Сьогодні можна. І раптом її різкий невдоволений голос:

— Ти змінив?!

Стоп!. Рука аж завмерла в повітрі — боюся навіть вдохнуть-видохнуть. І щось холодне схопило мене за горло. Якось застуджений, несподівано "ангінний" видавив з себе:

— Ер-ррунду якусь говориш. Навіщо мені зраджувати?

— Чого мовчиш?! — з кімнати чується вже розсерджений голос. — Змінював, ще раз запитую?!

Все!. Приїхали. Ноги зрадницький раптом зробилися ватними і намагаються підкоситися. Про всяк випадок сперся на край столу. Дихання сперло. Щось холодне продовжувало тримати за горло. Серце скажено забилося.


Лише мозок досить розсудливо, але гарячково перебирав варіанти. Як вона дізналася? Що таке зрадницьке вилізло в комп'ютері? Де мій телефон? Їй хтось сказав?

Та і не зрада це була, а жарти і конкурси на корпоративе. Я відмовлявся було брати участь в конкурсах, але мене змусили. Сам начальник змусив: "Нумо покажи себе, на що здатний"!

А то, що я п'яний був і нічого не пам'ятаю, так це через те, що голодний був і випив багато. Їжі не вистачило — багато хто сидів за столом, їв і дивився, як я вигравав конкурс за конкурсом.

І те, що нас на підлозі сплячими знайшли в обнімку зі Світланою з відділу постачання, так це нічого не означає. Вірніше, означає те, що ми замерзнули і намагалися один одного зігріти тілами, щоб вижити у цьому холодному і жорстокому світі. Я про таке в кіно бачив.

А ще я бачив, що в одязі неефективно один одного тілами зігрівати — краще голими. Тобто голими. І не я ініціативу проявляв, а вона слабшаючим голосом попросила: "Зігрій мене". Я подумав, що вона помирати зібралася від холоду.

— Що ти там бурмочеш собі під ніс? — вже в дверях запитує невдоволена дружина. — Увійти до комп'ютера не можу, ти змінив пароль?