Як з'явилося слово "стереотип" і що воно означало?

Як з'явилося слово "стереотип" і що воно означало?

Слово "стереотип" переводиться з грецького як "твердий відбиток". Якось не в'яжеться з теперішнім значенням терміну. Але колись стереотип дійсно був твердим предметом, що зберігає на собі який-небудь відбиток. Про що мова?


Виявляється, уся справа в одному з докомпьютерних способів набору текстів: спочатку вручну за допомогою кас з літерами, а потім і на строкоотливних машинах — лінотипах. Книги вимагалося періодично перевидавати. Якщо в текст при цьому вносили істотні зміни, тут вже нічого не поробиш — потрібно набирати наново.

Але що якщо вимагається перевидати книгу взагалі без яких-небудь змін? Навіщо примушувати складачів виконувати подвійну роботу?

Здавалося б, все просто — потрібно просто не розбирати набір, а зберегти його. Але це тільки легко сказати. По-перше, він сильно зношений при друці попереднього накладу, а по-друге, важкий, громіздкий — приміщень не напасаєшся для зберігання. А ще друкарський сплав досить доріг, тому поліграфісти переплавляють набір, щоб потім набрати щось інше.

Вихід знайшли такою: зняти з набору тим або іншим способом зліпок. Таких способів придумали декілька, але усі вони дозволяють робити зліпки порівняно легкими, компактними, недорогими, зручними для зберігання. Коли ж настає пора перевидати книгу, за допомогою зліпків виготовляють нові друкарські форми.


Самі зліпки — це і є стереотипи — повертають в сховище, а з форм друкують новий наклад, після чого знову їх переплавляють. Наново набирати доводиться лише ті сторінки, на яких вказаний змінений рік видання. А також його номер, який вказують так: "видання таке-то, стереотипне". Бачили, напевно, на старих книгах?

Окрім високого друку, поліграфісти давно користуються плоскою і глибокою. Тут "стереотипи" — це листи прозорої плівки з текстом і зображеннями. З них можна у будь-який момент отримати форми фотоспособом. Та і для високого друку з часом навчилися отримувати такі форми — з фотополімерів.

Ну, а коли в поліграфії почали застосовувати комп'ютери, відпала необхідність навіть у зберіганні тонких, займаючих зовсім мало місця, плівок. Їх завжди можна виготовити наново, така технологія називається computer - to - film. Або навіть обійтися без них, виготовивши під управлінням "розумної машини" відразу офсетну форму, цей спосіб зветься computer - to - plate. А в перехідний період користувалися такою "милицею": набрати і відредагувати текст на ЕОМ, вивести на перфострічку, а потім лінотип по ній автоматично виготовить новий набір.

Ще є трафаретний друк, яким користуються, якщо наклад невеликий: знос трафаретів дуже швидкий. Раніше для цього брали спеціальні листи, в яких звичайною машинкою, що пише, зі знятою стрічкою пробивали отвори у формі букв. Або за допомогою спеціальних машин отвору в трафаретах пропалювали, "стереотипом" при цьому служив звичайний аркуш паперу, що прочитується машиною. Другим способом користуються досі, так працює, зокрема, ризограф. Але сучасні машини зазвичай не прочитують зображення з паперового листа, а отримують його безпосередньо з комп'ютера.

Поліграфісти більше не користуються стереотипами, але саме слово залишилося — в переносному значенні, в якому воно використовується досі.