Чи варто любити тріску так, як люблять її норвежці?

Чи варто любити тріску так, як люблять її норвежці?

Не люблю я морську рибу. І справа зовсім не в смаку. Хоча, звичайно, ні для кого не секрет, що морська риба, вона зовсім не те, що річкова. Так, кісток в ній значно менше, але і за смаком відрізняється вона від річкової. Говорять, уся справа тут в йоді. Але ж йод, він не лише корисний. Особливо ендокринологи на цьому наполягають. А їм, мабуть, вірити можна.


Ні, не в смаку тут справа. Просто від Петрозаводська до Балтики або Баренцова моря значно дальші, ніж до Онежського озера. Ну, і навіщо мені морожена морська риба, коли свіжіше або, на крайній випадок, охолодженою озерною повно. На будь-якому ринку. Поїхав, та і вибрав те, що на тебе гляне. Тільки не лінуйся. Тим паче, що морожена. Так те і не риба зовсім.

Звичайно, бувають в житті різні неприємності. Тоді, природно, на безриб'ї і морожена, якщо не за раків, так за що-небудь таке, рибою що пахне, зійде. Не поїсти, так хоч понюхати. А якщо все-таки поїсти, так тоді краще з усього того, що проходить по категорії "свіжоморожена", камбалу узяти. Та з морквяно-цибульним соусом її.

А щоб я колись у бік тріски дивився. Та ні в життя! Але. Колись все обов'язково трапляється вперше.

Пішов на цих вихідних на ринок. Жовтень. Ось-ось осіння ряпушка піде. Тільки "ось-ось" з "сьогодні" цього разу розминулися. Порожньо на прилавку. Ні ряпушки, ні чого іншого, не менш смачного. Одна тріска лежить. Але не на звичайному місці, там, де все в лід заморожено, а прямо на вітрині. Там, де, як правило, тільки свіжа свого покупця чекає. І написано на ціннику — "охолоджена".


Я навіть очам не повірив. Продавця перепитав:

— Охолоджена? Не морожена?!

А вона мені:

— Ну та, охолоджена. Нам її раз на тиждень хурою прямо з причалу від корабля женуть.

Придивився. Точно. Не схоже, що морожена риба. А ось на охолоджену. Дуже навіть. Ну, я і вирішив узяти екземпляр. Щоб зрозуміти хоч — за що її норги так сильно люблять. На рибокомбінаті коли працював, так суднові порассказивали, як норвежці верещать просто, якщо з моря не до нас, в рідний порт приписки, а до них з цією самою тріскою заходиш.

Та і в Інеті подивився. "Основу норвезької кухні складають риба і інші продукти моря. Найбільш популярні тріска "торск" усіх видів(у тому числі знаменита сушена тріска "клипфикс") і традиційний "лютефиск" — копчена сушена тріска, зварена у воді із спеціями".

Загалом, купив я потрошеную тушку без голови. Притягав додому.


Насамперед почистив. Гострим ножем обрізував усі плавники. У тому числі і хвостовий. Зняв темну черевну плівку. І після усього цього помив рибину під холодною проточною водою.

 А як помив — знову тушку на обробну дошку. Другим етапом обробив рибу на стейк з кісточкою. Це тільки написано незрозуміло. А обробляти — простіше за парену ріпу. Береш, та і розрізаєш рибу упоперек. На шматочки завтовшки сантиметра два. Чи трохи товще.

Ось цей шматочок і є стейк. У кожному з яких, посередині, є кісточка-хребець рибної хребтини. Тому і не точно, як в аптеці, 23 мм, а приблизно — "сантиметра два". Хребець хребцю по товщині розбрат, а різати його. Замучишся. Інша справа, якщо потрапиш між міжхребетних дисків. Тоді теж, звичайно, не як по олії, але нарізувати ці шматочки стейка все ж набагато легше.

 Як стейк нарізували, так кожен шматочок посолили, поперчили і склали плотненько в емальований посуд. А згори залили склянкою кефіру. У який перед цим можна підмісити дрібно рубаній і трохи пом'ятій в долоньці(для гостроти запаху) зелені. Кропу. Чи петрушки. А можна того і іншого.

 Залили кефіром і залишили на якийсь час тресочку. Нехай помаринуется години дві. Просолиться і просочиться запахом зелені і спецій.

А час пройде — на деко її. Прямо ось так — на деко. Хоча спочатку можна і в рукав(чи пакет) для випікання. Це хто до чого звик. Мені більше так подобається. Тому що вже майже в самому кінці випікання, перед тим, як духовку вимкнути, можна деко дістати і рибним соком, що витопився, полити шматочки стейка згори. І — знову їх в духовку. Тоді рибка буде як би з рум'яною кірочкою.

 Духовку я включаю хвилин за п'ять до того, як поставлю в неї деко(чи дека) з рибою. Градусів на 200. І перші 5 ? 7 хвилин, коли деко вже там, тримаю цю ж температуру. Потім збавляю градусів до 150. А ще хвилин через сім до 120. І з цією температурою запікається тріска в духовці час, що все залишився. Десь біля півгодини.

Т. е. виходить, що до того, як тріску розкладати по тарілках і сідати за стіл, у нас майже сорок хвилин вільного часу. Природно, якщо відняти ті декілька хвилин, які знадобляться для того, щоб шматочки стейка полити рибним соком, що витопився.


Використовуємо їх з користю для справи.

Кращий гарнір до запеченої риби — відварена картопля. Її, до речі, на тарілці теж можна буде полити рибним соком. Поки картоплю чистимо, ріжемо — вода закипіла. Заклали картоплю, почекали, поки рідина закипить повторно, присолили, вогонь збавили, прикрили каструлю кришкою, і нехай воно там вариться собі.

А ми — салатом займемося. Самий кращий салат до відвареної картоплі і запеченої риби — середньоазіатський. Він дуже простий і готується. Хвилин 10 ? 15. Всього лише.

Беремо цибулину. Чистимо, шаткуємо півкільцями і вже їх — в долоньку. Стільки, скільки долонька захопить. І — мнемо. З силою мнемо. Щоб цибульний сік потік. Вичавили сік, цю частину пошинкованного лука — в миску. А в долоньку — нову партію. І знову — мнемо. А як уся цибулина опиниться в мисці, наливаємо в неї холодну воду, промиваємо і відкидаємо лук на друшляк.

Усе це робиться для того, щоб з лука пішла його жгучість, а ось гострота, що робить салат пікантним — залишилася.

Стече лук, викладаємо його в салатник. І додаємо два помідорчики. Ця пропорція така. Цибулинка на два помідорчики. А скільки салату вам знадобиться, дивитеся самі. Помідори моєму, кожного розвалюємо навпіл, вирізуємо залишок врослої в м'якуш плодоніжки і ріжемо. Помідор в одній руці, ніж — в іншій. Їм ведемо від центру до краю. Від центру — до краю. Щоб як і лук, помідорчики теж вийшли півкільцями. Різними півкільцями. Десь трохи більше, десь трохи товще.

Але в цьому і самий шик салату. Відразу видно, що для вас його руками робили. Що люблять і дбайливими.

Звичайно, лук з помідорами перемішати і присолити потрібно. У Середній Азії — це усе. Більше нічого не потрібно. Але я все-таки додаю трохи духмяного соняшникової олії. Мені так не лише салатом — будинком пахне.


 Поки ми з салатом возилися, картопля. Потикали її ножиком. Готова. Можна воду зливати. А то, що в каструлі залишилося — на тарілку. І запечену тресочку — до неї. Картоплю рибним соком згори — не забули? І ще — зелені. Зелені трішки!

Ось, тепер все. Можна і продегустувати. Оцінити, за що ж норвежці так ту тріску люблять?!

А що? Непогано так вийшло. М'ясо біле, ніжне. Якихось сторонніх присмаків немає. Відкусив, і відразу. І язичок, і небо відчули знайомий рибний смак. Чимось схожий з м'ясом судака. А судак, скажу вам, в рибній карельській ієрархії одна з найсмачніших і цінніших порід. Бажана здобич будь-якого рибалки.

Так що є за що тим норгам любити свою тріску. А якщо вона і вам попадеться де, охолоджена. Беріть, навіть не сумнівайтеся. Таку тріску є за що любити. І не лише норгам.