Німеччина виплатила понад 50 мільярдів доларів за матеріальними претензіями євреїв

Серед дат відзначаються зараз єврейським календарем є одна зовні непримітна - 50-річчя підписання угоди, за якою уряд Західної Німеччини погодився виплатити компенсації за єврейськими матеріальними претензіями за втрати, що з 'явилося прямим результатом злочинів проти людяності скоєних Третім рейхом.

Під угодою між Німеччиною та Ізраїлем, підписання якої проходило в ході секретної 13-хвилинної церемонії в Люксембурзі 10 вересня 1952 року, свої підписи поставили німецький канцлер Конрад Аденауер, міністр закордонних справ Ізраїлю Моше Шаретт і президент Всесвітнього єврейського конгресу і со-президент Єврейського агентства для Ізраїлю Нахум Голретт

Одинадцятьма місяцями раніше Голдман скликав Конференцію з матеріальних претензій до Німеччини, організації, яка представляє 24 єврейських організації США, Франції, Британії, Канади, Німеччини, Аргентини, Австралії, Південної Африки та Ізраїлю.

Конференція, протягом багатьох років очолювана Голдманом, стала головним учасником переговорів з приводу виплати репарацій, доступу до "сплячих" єврейських рахунків у банках і незатребуваних страхових полісів євреїв, які стали жертвами Голокосту.

У день Йом-Кіпуру 1951 року, Аденауер, людина совісті, оголосив німецькому парламенту, що країна повинна виплатити репарації тим, хто вижив у Голокості за невимовні звірства, вчинені щодо них. Він і Голдман проводили секретні переговори в тому році - результатом яких стала угода.

Спочатку було багато єврейських протестів: багато хто говорив, що німці хочуть умиротворити своє сумління, і, що ніякі гроші не зможуть компенсувати ті страждання мільйонів євреїв, яких вони вбили.

Досить велика кількість тих, хто вижив у Голокості, відмовилася приймати будь-які гроші від Німеччини, кажучи, що ці гроші отруєні.

Головним завданням Конференції в ті часи було: "отримання кошти для лікування, реабілітації та розселення єврейських жертв нацистського переслідування і допомога у відродженні єврейських громад та інститутів, які були знищені нацистами" і "отримання компенсацій за пошкодження завдані індивідуальним жертвам нацистського переслідування і реституції власності конфіскованої нацистами".

Після успішних переговорів з німецьким урядом Конференція пішла на переговори з Австрією та іншими європейськими країнами - не тільки з урядами, але і банками і страховими компаніями від імені врятувалися в Голокості.

Деяка активність Конференції дублюється Всесвітньою єврейською реституційною організацією. На зустрічі в Люксембурзі, яка відбулася два місяці тому, нинішній голова Конференції Ізраїль Зінгер закликав до об 'єднання двох організацій, що підвищить ефективність і дозволить уникнути дублювання.

У результаті діяльності Конференції сума компенсацій сягнула $50.33 мільярдів доларів виплачених більш ніж 500,000 жертвам Голокосту в 67 країнах, серед яких, нещодавні виплати євреям країн колишнього Радянського Союзу. Міністерство фінансів Німеччини припускає, що до 2030 року, коли, імовірно, останній, що врятувався в Голокості, помре, сума виплат зросте ще на $20.16 мільярдів доларів.

Більш того, Конференція виділила понад $500 мільйонів організаціям, які надають соціальні послуги жертвам Голокосту і організаціям, що займаються дослідженнями Холоста, поширенням знань про нього.

Багато постраждалих в Голокості та їхні адвокати незадоволені тим, що гроші з Конференції йдуть інституціям і організаціям, і, що вони також використовуються для допомоги бідним євреям колишнього Радянського Союзу, які не були жертвами Голокосту.

За їх словами, Конференція звертається з компенсаціями за власність і цінності, викрадені нацистами як з такими, які нібито належать всьому єврейському народу, а не тільки європейським громадам і особам, які постраждали.